Тиждень дистанційного навчання. Матеріал для самостійного опрацювання з основ логопедії.

Співпраця дошкільного закладу й сім’ї

в мовному розвитку дошкільників

Своєчасне оволодіння правильним чистим мовленням має велике значення для формування повноцінної особистості. Людина з добре розвиненим мовленням легко вступає в спілкування, може зрозуміло висловити свої думки чи бажання, домовлятися з партнерами про спільну діяльність, чітко запитувати та відповідати тощо. І навпаки, незрозуміле мовлення значно ускладнює взаємовідносини з оточуючими людьми й часто накладає відбиток на характер людини в майбутньому.

Правильно розвинуте мовлення є одним із основних показників готовності дитини до успішного навчання в школі. Недоліки ж мовлення можуть призвести до неуспішності в навчанні та породити невпевненість малюка в своїх силах. Отже, виховання правильного мовлення в дітей є актуальним на сьогоднішній день завданням нашого суспільства, зокрема вчителів, вихователів, логопедів та особливо батьків.

На заняттях і в повсякденному спілкуванні вихователь вчить дітей підбирати та чітко промовляти потрібні слова, правильно використовувати інтонаційні засоби виразності, вчить говорити не поспішаючи та повними реченнями, розвиває фонематичне сприймання та формує правильну звуковимову. Проте не слід забувати й про те, що дитина багато часу знаходиться за межами дошкільного закладу: в колі сім’ї, з ровесниками в дворі.

Дошкільники успішніше оволодіватимуть мовленням, якщо з ними займатимуться не лише в дошкільному закладі, а й у сім’ї. Саме з цієї причини пропаганда знань із питань мовленнєвого розвитку серед батьків є актуальною. Вона здійснюється перш за все через бесіди та консультації з відповідними спеціалістами. В бесідах з батьками вихователь доводить до їх відома хід розвитку мовлення дитини, вказує, який розділ малюк не засвоїв або засвоїв недостатньо й в яких додаткових заняттях має потребу. Педагог, проводячи бесіду з родичами дитини, повинен зазначити шкідливість форсування мовленнєвого розвитку. Не слід навантажувати малюка складним мовленнєвим матеріалом, заставляти повторювати незрозумілі йому слова, заучувати складні за формою, змістом та об’ємом вірші, вчити правильно промовляти звуки, які через непідготовленість артикуляційного апарату йому ще недоступні (наприклад, в 2-3 роки вчити промовляти звуки [л] чи [р]), читати художні твори для дітей старшого шкільного віку. Розмовляючи з батьками вихователю слід пояснити їм, до чого може призвести перевантаження нервової та психічної систем дитини непосильним для неї мовленнєвим матеріалом (до заїкання, до формування неправильної вимови звуків: бокової чи міжзубної вимови свистячих та шиплячих, горлової вимови звука [р] тощо.)

Для консультування можна запросити логопеда, психолога та отоларинголога. Логопед повідомить батьків про те, коли й які звуки в процесі оволодіння звуковимовою з’являються у дітей, які вади мовлення пов’язані з віковими особливостями розвитку. Зверне увагу батьків на те, що не можна розмовляти з дітьми “по-дитячому”. Такий тип спілкування лише гальмує засвоєння звуків, затримує своєчасне оволодіння лексикою. Педагогу слід підкреслити, що мовлення не передається по спадковості. Дитина переймає досвід мовленнєвого спілкування від оточуючих, тобто оволодіння мовленням знаходиться в прямій залежності від мовленнєвої сфери оточення. Саме з цієї причини дорослим в розмові з малюком необхідно слідкувати за своєю вимовою, темпом, підбором слів. Якщо вдома постійно розмовляють голосно, швидко, роздратованим тоном, вживаючи нецензурні слова, то й мова дошкільника буде такою ж.

Цікавими й корисними для молодих батьків є збори, на яких виступають і діляться своїми враженнями про виховання мовлення в умовах сім’ї самі батьки. Педагог може завчасно домовитись з деякими з них про те, щоб вони розповіли як долали ті чи інші недоліки мовлення своєї дитини.

Доцільно проводити відкриті для батьків заняття з розвитку мовлення, щоб вони мали можливість спостерігати прийоми роботи вихователя по збагаченню лексики дошкільників.

Ефективні й такі форми роботи, як наочна агітація, наприклад, організація стендів чи кутків для батьків, де можна було б отримати інформацію про вікові норми розвитку мовлення, поради щодо подолання дефектів звуковимови. В папки-пересувки вихователь добирає необхідні дитині певного віку вірші, оповідання, ігри, дидактичні вправи, дає стислий опис методики їх проведення. Такі папки батьки можуть при потребі брати додому для ознайомлення та проведення в домашніх умовах цих завдань.

Враховуючи постійні скарги батьків на нестачу часу для занять, хочемо порекомендувати використовувати для спілкування та навчання час, який витрачається на дорогу в садок чи з нього. Саме під час цих щоденних пересувань, по-перше, можна зайнятись розвитком моторики та уваги дитини, запропонувавши їй рухатись лише бровками та перестрибувати через незначні перешкоди. По-друге, з’являється можливість по дорозі грати в мовленнєві ігри:

- “Спіймай спільний звук”.

-          “Зміни слово”.

-          “Визнач перший (останній) звук”.

-          “Я знаю п’ять назв.”

-          “Нескінченний ланцюжок”.

-          “Спіймай слово” .

-          “Закінчи слово”.

-          “Доповни ряд”: са, са, са – у діда сиві ... вуса;

                                  ка, ка, ка – дорога ой яка ... далека;

-          “Порівняй” (дерева, машини, будинки, людей) тощо;

Для дітей дошкільного віку характерним є явище постійних запитувань. Не слід відхилятися від запитань малюка, хоч деколи на них важко відповісти зразу. В таких випадках рекомендуємо пообіцяти дати відповідь, коли він поспить (поїсть, одягнеться чи роздягнеться, прибере іграшки і т. д.). За цей час дорослий має можливість підготуватись до відповіді. Такий прийом дає подвійну користь. З однієї сторони дитина отримує правильну й повну інформацію на своє запитання. А з іншої – в дорослому побачить цікавого для неї співрозмовника і в майбутньому буде тягнутися до спілкування з ним.

Закономірним є бажання дитини поділитись своїми враженнями про побачене під час прогулянки, про прочитану їй книжку, про переглянутий мультфільм, про власні переживання й т.п.. Не слід перебивати її – нехай практикується в умінні будувати речення та підбирати необхідні слова.

Розширюючи коло уявлень дитини про навколишні предмети та явища, ознайомлюючи її з художньою літературою, розмовляючи з нею на різноманітні побутові теми, близькі й доступні розумінню дошкільника, батьки будуть водночас не лише розширювати її кругозір, а й сприяти швидкому оволодінню правильним мовленням.

Як бачимо, виправити дефекти мовлення дітей можна спільними зусиллями спеціалістів, педагогів та батьків.